Natalia Romik. Kryjówki. Architektura przetrwania | wystawa
Schedule
Sun Jul 17 2022 at 12:00 pm to 08:00 pm
Location
Zachęta Narodowa Galeria Sztuki / Zachęta National Gallery of Art | Warsaw, MZ
Advertisement
Natalia RomikKryjówki. Architektura przetrwania
otwarcie wystawy: 31.03.2022
daty trwania wystawy: 31.03 – 17.07.2022
TRAFO Trafostacja Sztuki w Szczecinie: 4.08–6.11.2022
[for English and Ukrainian scroll down]
współorganizator: TRAFO Trafostację Sztuki w Szczecinie
kuratorzy: Stanisław Ruksza, Kuba Szreder
współpraca naukowa: Aleksandra Janus
Wystawa Natalii Romik jest artystycznym hołdem dla architektury przetrwania, kryjówek budowanych i użytkowanych przez Żydów podczas Holokaustu. Wykorzystywali oni dziuple drzew, szafy, miejskie kanały, jaskinie czy puste groby, żeby stworzyć w nich tymczasowe schronienie. W salach wystawowych Zachęty prezentowane są lustrzane odlewy dziewięciu kryjówek z terenów Polski i dzisiejszej Ukrainy. Formom rzeźbiarskim towarzyszy wystawa prezentująca efekty interdyscyplinarnych badań przeprowadzonych przez Natalię Romik i Aleksandrę Janus wraz z zespołem antropolożek, historyczek, archeologów i miejskich odkrywców.
Artystycznie modyfikując modele kryjówek, które z definicji muszą pozostać niewidoczne dla niepowołanego oka, Romik podejmuje grę z widzialnością jako istotną właściwością ich architektonicznej formy. Tragiczna historia Zagłady jest punktem wyjścia do uniwersalnej refleksji na temat metod przetrwania w sytuacji egzystencjalnego zagrożenia, ich cielesnego, społecznego i architektonicznego wymiaru. Instalacja stanowi wyraz hołdu dla codziennego trudu ukrywanych i ukrywających, ich kreatywności, solidarności, woli życia, często pomijanych w tradycji upamiętnień heroicznych, które fetują głównie bohaterów i przywódców. Problematyzuje również temat upamiętniania niewidzialnej architektury, która pomimo swojej niewidoczności, jest istotnym świadectwem historycznym. Jednocześnie modele kryjówek konotują miejsce ludzkiego odosobnienia. Mogą być też odczytywane w szerszej perspektywie egzystencjalnej, np. tragedii uchodźców i dawania im schronienia w trakcie migracji czy prześladowań w krajach zagrożonych konfliktami militarnymi.
Wystawa podejmuje refleksję nad fundamentalnymi problemami architektury i współżycia społecznego, takimi jak relacja między formą i funkcją czy projektowaniem i użytkowaniem przestrzeni. Kryjówki często tworzone były ad hoc, z potrzeby chwili, w miejscach do tego pierwotnie nieprzystosowanych. Są świadectwem architektonicznej kreatywności użytkowników, którzy musieli zabezpieczyć sobie podstawowe potrzeby związane z podtrzymywaniem życia — czasem przez wiele lat — z wykorzystaniem minimalnych środków, bez możliwości radykalnej zmiany dostępnej przestrzeni. Strychy, piwnice, jaskinie, drzewa czy nawet groby zyskiwały zupełnie nową funkcję, której warunkiem było utrzymanie pozoru ich dotychczasowej formy — aby zapewnić skuteczną ochronę, strych musiał wyglądać jak zwykły strych, a drzewo jak zwykłe drzewo.
Wystawa jest zarazem podsumowaniem procesu badawczego przeprowadzonego z wykorzystaniem interdyscyplinarnego repozytorium, na które składają się techniki architektoniczne i artystyczne, badania archiwalne czy metody nauk społecznych. Projekt wpisuje się w szerszy trend refleksji nad poznawczym potencjałem architektury i sztuki, wykorzystując ją do podjęcia namysłu nad wspólnotą zawiązywaną w sytuacji zagrożenia — czy to o charakterze politycznym, ekonomicznym czy klimatycznym.
producenci: Michał Kubiak i Anna Muszyńska (Zachęta), Andrzej Witczak (TRAFO Trafostacja Sztuki)
współpraca: Julia Leopold i Aleksandra Zientecka (Zachęta), Taras Nazaruk i Maryana Mazurak (Centre for Urban History of East-Central Europe we Lwowie)
opracowanie graficzne: Piotr Jakoweńko (Senna Kolektyw)
architektura wystawy: Sebastian Kucharuk (Senna Kolektyw)
koordynacja: współpraca przy wykonaniu modeli i form rzeźbiarskich: Agnieszka Szreder, Rafał Żwirek, Oleksii Konoshenko
srebrzenie form rzeźbiarskich: Pracownia Konserwacji Zabytków — Piotr Pelc
przygotowanie skanów i modeli 3D: ArchiTube
reżyser filmów dokumentalnych: Peter Prestel
wsparcie finansowe wystawy: Taube Foundation for Jewish Life & Culture
partner programu publicznego: Fundacja Rodziny Rozenów
finansowanie części dokumentalnej: Gerda Henkel Stiftung
finansowanie projektu badawczego w Ukrainie: Ministerstwo Kultury Kultury i Dziedzictwa Narodowego RP
finansowanie badań na cmentarzu żydowskim przy ulicy Okopowej w Warszawie: Ambasada Niemiec w Warszawie
finansowanie konferencji towarzyszącej wystawie: Global Education Outreach Program (GEOP) — Muzeum Historii Żydów Polskich POLIN
współpraca przy programie publicznym: Austriackie Forum Kultury
Wystawa jest podsumowaniem projektu badawczego Natalii Romik wspieranego przez Gerda Henkel Stiftung oraz The Foundation for the Memory of the Shoah.
_________
Natalia Romik
Hideouts. The architecture of survival
the opening of the exhibition: 31.03.2022
duration of the exhibition: 31.03 – 17.07.2022
TRAFO Center for Contemporary Art in Szczecin: 4.08–6.11.2022
co-organiser: TRAFO Center for Contemporary Art in Szczecin
curators: Stanisław Ruksza, Kuba Szreder
scientific collaboration: Aleksandra Janus
Natalia Romik’s exhibition is an artistic tribute to survival architecture, the hiding places built and used by Jews during the Holocaust. They used tree hollows, wardrobes, urban sewers, caves or empty graves to create temporary shelters. In the exhibition rooms of the Zachęta gallery, mirror casts of nine hiding places from Poland and present-day Ukraine are presented. The sculptural forms are accompanied by an exhibition presenting the results of interdisciplinary research carried out by Natalia Romik and Aleksandra Janus together with a team of anthropologists, historians, archaeologists and urban explorers.
Artistically modifying models of the hiding places, which by definition must remain invisible to the unauthorised eye, Romik plays with visibility as an essential property of their architectural form. The tragic history of the Holocaust is the starting point for a universal reflection on methods of survival in situations of existential threat, their bodily, social and architectural dimensions. The installation pays tribute to the daily toil of those in hiding and those who provided hiding places, their creativity, solidarity, and will to live, often overlooked in the tradition of heroic commemorations that celebrate mainly heroes and leaders. It also problematises the theme of commemorating invisible architecture which, despite its invisibility, is an important historical testimony. At the same time, models of the hiding places connote a place of human seclusion. They can also be read in a broader existential perspective, such as the tragedy of refugees and giving them shelter during migration or persecution in countries threatened by military conflicts.
The exhibition reflects on fundamental problems of architecture and social coexistence, such as the relationship between form and function or the design and use of space. The hiding places were often created ad hoc, out of the need of the moment, in places originally unsuitable for it. They are a testament to the architectural creativity of users who had to secure the basic needs of sustaining life — sometimes for many years — with minimal resources, without being able to radically alter the space available to them. Attics, cellars, caves, trees or even tombs were given a completely new function, the condition of which was to maintain a semblance of their previous form — to provide effective protection, the attic had to look like an ordinary attic and the tree like an ordinary tree.
The exhibition is at the same time a summary of the research process carried out using an interdisciplinary repository comprising architectural and artistic techniques, archival research and social science methods. The project is part of a broader trend of reflection on the cognitive potential of architecture and art, using it to reflect on the community established in situations of threat — be it political, economic or climatic.
producers: Michał Kubiak and Anna Muszyńska (Zachęta), Andrzej Witczak (TRAFO Center for Contemporary Art in Szczecin)
collaboration: Julia Leopold and Aleksandra Zientecka (Zacheta Gallery), Taras Nazaruk and Maryana Mazurak (Centre for Urban History of East-Central Europe in Lviv)
graphic design: Piotr Jakoweńko (Senna Kolektyw)
exhibition architecture: Sebastian Kucharuk (Senna Kolektyw)
coordination: collaboration in the making of models and sculptural forms: Agnieszka Szreder, Rafał Żwirek, Oleksii Konoshenko
silvering of sculptural forms: Monuments Conservation Studio — Piotr Pelc
preparation of scans and 3D models: ArchiTube
documentary film director: Peter Prestel
financial support for the exhibition: Taube Foundation for Jewish Life & Culture
public programme partner: Rozen Family Foundation
financing the documentary part: Gerda Henkel Stiftung
funding for a research project in Ukraine: Ministry of Culture and National Heritage of the Republic of Poland
funding of the conference accompanying the exhibition: Global Education Outreach Program (GEOP) — POLIN Museum of the History of Polish Jews
collaboration on a public programme: Austrian Cultural Forum
The exhibition is a summary of Natalia Romik’s research project supported by the Gerda Henkel Stiftung and the Foundation for the Memory of the Shoah.
_________
Наталія Ромік
Сховки. Архітектура виживання
Відкриття виставки: 31.03.2022
дати виставки: 31.03–17.07.2022
Співорганізаторами виставки є Національна галерея мистецтв «Захента» та TRAFO Трансформаторна станція мистецтва в Щеціні, де вона буде показана з 4 серпня по 6 листопада 2022 року.
куратори: Станіслав Рукша, Куба Шредер
наукова співпраця: Александра Янус
Виставка Наталії Ромік – це мистецька данина архітектурі виживання, сховкам, які євреї будували і використовували під час Голокосту. Вони користали з дупел дерев, шаф, міських каналізацій, печер та порожніх гробів, щоби створити в них тимчасовий прихисток. У виставкових залах Захенти представлені дзеркальні зліпки дев’яти сховків з теренів Польщі та сучасної України. Скульптурні форми супроводжує виставка, яка представляє результати міждисциплінарних досліджень, проведених Наталією Ромік та Александрою Янус разом із командою антропологів, істориків, археологів та дослідників міста.
Мистецьки модифікуючи моделі сховків, які за визначенням повинні залишатися невидимими для стороннього ока, Ромік розпочинає гру з видимістю як важливою особливістю їх архітектурної форми. Трагічна історія Голокосту є відправною точкою для універсальних роздумів про методи виживання в умовах екзистенційної загрози, а також їх фізичного, соціального та архітектурного виміру. Інсталяція є даниною щоденній праці тих, хто переховувався та переховував, їхній креативності, солідарності та волі до життя. На них часто не звертають увагу у традиції героїчних вшанувань, де відзначають переважно героїв та лідерів. Вона також звертає увагу на тему увіковічення невидимої архітектури, яка, незважаючи на свою невидимість, є важливим історичним свідченням. Водночас моделі сховків позначають місце людської ізоляції. Їх також можна відчитати з ширшої екзистенційної перспективи, як-от трагедії біженців та надання їм притулку під час міграції чи переслідувань у країнах, яким загрожує військовий конфлікт.
Виставка рефлектує про фундаментальні проблеми архітектури та соціального співіснування, такі як співвідношення між формою і функцією чи проектуванням і використання простору. Сховки часто створювалися ad hoc, з потреби моменту, у місцях для цього спершу непристосованих. Вони є свідченням архітектурної креативності користувачів, яким довелося забезпечити свої основні потреби життєзабезпечення – іноді протягом багатьох років – з мінімальними ресурсами, без можливості радикально змінити доступний простір. Горища, підвали, печери, дерева чи навіть могили отримали зовсім нову функцію, умовою якої було збереження зовнішнього вигляду тогочасної форми – для забезпечення ефективного захисту горище мало виглядати як звичайне горище, а дерево – як звичайне дерево.
Виставка також є підсумком дослідницького процесу, проведеного з використанням міждисциплінарного репозитарію, який включає архітектурні і мистецькі прийоми, архівні дослідження і методи суспільних наук. Проект вписується у ширший нурт роздумів про когнітивний потенціал архітектури та мистецтва, використовуючи його для роздумів про спільноту, створену в ситуації загрози – політичної, економічної чи кліматичної.
продюсери: Міхал Кубяк і Анна Мушинська (Захента), Анджей Вітчак (TRAFO Трансформаторна станція мистецтва)
співпраця: Юлія Леопольд та Александра Зентецька (Захента), Тарас Назарук та Мар’яна Мазурак (Центр міської історії Центрально-Східної Європи у Львові)
графічний дизайн: Пьотр Яковенько (Senna Kolektyw)
архітектура виставки: Себастьян Кухарук (Senna Kolektyw)
координація: співробітництво при виготовленні скульптурних моделей та форм: Аґнешка Шредер, Рафал Жвірек, Олексій Коношенко
посріблення скульптурних форм: Консерваторська майстерня – Пьотр Пельц
підготовка сканів і 3D-моделей: ArchiTube
режисер документального фільму: Петер Престель
фінансова підтримка виставки: Taube Foundation for Jewish Life & Culture
партнер публічної програми: Фонд Родини Розенів
фінансування документальної частини: Gerda Henkel Stiftung
фінансування дослідницького проекту в Україні: Міністерство культури та національної спадщини Республіки Польща
фінансування конференції, що супроводжує виставку: Global Education Outreach Program (GEOP) - Музей історії польських євреїв POLIN
співпраця при публічній програмі: Австрійський форум культури
Виставка є підсумком дослідницького проекту Наталії Ромік за підтримки Gerd Henkel Stiftung та The Foundation for the Memory of Shoah.
Advertisement
Where is it happening?
Zachęta Narodowa Galeria Sztuki / Zachęta National Gallery of Art, Warsaw, PolandEvent Location & Nearby Stays:
